Формування ключових та предметних компетентностей учнів на уроках економіки

Розумкова Тетяна Володимирівна

Учитель економіки і математики навчально-виховного комплексу «Кіровоградський колегіум – спеціалізований загальноосвітній навчальний заклад  І-ІІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад – центр естетичного виховання» Кіровоградської міської ради Кіровоградської області

Освіта, яка не вчить жити успішно в

сучасному світі, не має ніякої цінності.

Кожен із нас приходить у життя

з природженою здатністю жити

успішно й щасливо.

А ми повинні збагнути цю здатність

знаннями і навичками,

які допомогли б нам її реалізувати

якомога ефективніше. 

(Р.Т. Кіосакі)  американський підприємець, інвестор, письменник  та вчитель економіки.

Зміни у суспільному житті вимагають від педагогів, визначити нову мету навчання та виховання – розвиток інноваційної особистості, здатної до життєвої творчості та самореалізації у нових соціальних умовах. Якщо говорити про дитину, то їй сьогодні потрібні не тільки знання, але і достатній рівень життєвої компетентності для успішної адаптації в соціумі, який швидко змінюється,  та сучасному світі, враховуючи те, що за останні кілька років нові інформаційні технології повели людську цивілізацію на багато кроків уперед і стали невід’ємною частиною нашого життя. Ми вчимося жити самі та навчаємо жити дітей. Раніше традиційною метою шкільної освіти завжди було оволодіння системою знань, основами наук; пам’ять учнів перевантажувалась чисельними фактами, поняттями, іменами, датами. Але знання не завжди віддзеркалюються в діях. Наукою доведено, що для життєвого успіху необхідні не самі знання, а вміння їх застосувати відповідно до конкретної життєвої ситуації. Дослідження, проведені психологами Гарвардського університету, показали, що успіх на 85% залежить від особистісних якостей, правильного вибору лінії поведінки, і лише на 15% визначається наявними знаннями. Таким чином, необхідність змістити акценти в освіті із засвоєння фактів на оволодіння способами взаємодії зі світом призводить до осмислення необхідності змінити характер навчального процесу та способів діяльності учнів.

Ми повинні підготувати дитину не до окремого уроку «на завтра», а до самостійного життя, тобто, створити умови для розвитку особистості, виявити творчий потенціал учнів, формувати вміння висловлювати власну думку, розв’язувати проблеми, розвивати здатність самостійно займатися власною освітою, швидко адаптуватися до інформаційного середовища. Іншими словами – сформувати такі особистісні якості, які допоможуть дитині знайти своє місце у житті, визначитися з колом своїх інтересів та уподобань, розвинути їх, стати активним членом суспільства, компетентною упевненою у власних силах людиною. Результатом такої стратегії і тактики в організації навчально-виховного процесу буде сформованість загальної компетентності випускника, що є інтегрованою сукупністю досягнень учня, вона набувається в процесі навчання, особистісного пізнавального та життєвого досвіду, є потрібною для успішного самостійного вирішення життєвих завдань, з якими учень зустрічатиметься в різних сферах власної життєдіяльності.

Такий ідеальний освітній продукт, який є головним результатом, критерієм ефективності освітньої діяльності школи, відповідає вимогам сучасного життя, можна створити завдяки особистісно орієнтованому, діяльнісному та компетентнісному підходу вчителя до педагогічної діяльності, які покладені в основу нових Державних стандартів від дошкілля до старшої школи. Їх не можна розглядати відокремлено, оскільки стосуються особистості дитини й можуть бути реалізованими і перевіреними тільки в процесі виконання конкретним учнем певного комплексу дій. Тому коротко можна визначити, що компетентнісна освіта — особистісно-діяльнісна.

Зокрема, у новому Державному стандарті базової і повної загальної середньої освіти цитуємо: «Діяльнісний підхід – спрямованість НВП  на розвиток умінь і навичок учня, застосування на практиці здобутих знань з різних навчальних предметів, успішну адаптацію в соціумі, професійну самореалізацію, формування здібностей до колективної діяльності та самоосвіти». Особистісно орієнтовані технології ставлять сьогодні в центрі усієї шкільної освітньої системи особистість дитини, забезпечення комфортних, безконфліктних умов її розвитку, реалізації природних потенціалів: нахилів, задатків, здібностей, талантів.

Компетентнісний підхід – спрямованість НВП на досягнення результатів, якими є  ключові і предметні компетентності.

Компетентності – це комплекс знань, умінь і ставлень, що набуваються учнем  у навчанні, можуть цілісно реалізуватись на практиці, тобто, не можуть бути зведені до фактичних знань.

Ключова компетентність – це комплекс якостей особистості, що набувається протягом засвоєння всього змісту  загальної середньої освіти; це дає можливість людині ефективно брати участь у різних життєвих сферах діяльності, вони не пов’язані з конкретним предметом, їх можна набути під час засвоєння не одного предмета, а тільки декількох або всіх одночасно.

Розглянемо складові ключових компетентностей на уроках економіки:

·         пізнавальна (уміння вчитися: сам визначає мету діяльності або приймає учителеву; проявляє зацікавленість навчанням, докладає вольових зусиль; організовує свою працю для досягнення результату;  відбирає або знаходить потрібні знання, способи для розв’язання задачі; виконує в певній послідовності сенсорні, розумові або практичні дії, прийоми, операції; усвідомлює свою діяльність і прагне її вдосконалити; має уміння й навички самоконтролю та самооцінки.)

•      комунікативна (спілкуватися державною, рідною та іноземними мовами)

•      математична (особистісне утворення,  що характеризує здатність учня (учениці) створювати математичні моделі всесвітніх економічних процесів, застосовувати досвід математичної діяльності під час розв’язування навчально-пізнавальних і практично зорієнтованих економічних задач);

•      базові компетентності в галузі природознавства і техніки (особистісне утворення, що характеризує здатність учня розв’язувати доступні соціально і особистісно значущі практичні та пізнавальні проблемні задачі, пов’язані з реальними об’єктами природи у сфері відносин “людина — природа - економіка”);

•      інформаційно-комунікаційна (здатність учня використовувати інформаційно-комунікаційні технології та відповідні засоби у навчанні та особистому житті);

•      соціальна (здатність особистості продуктивно співпрацювати з партнерами у групі та команді, виконувати різні ролі та функції у колективі);

•      громадянська (здатність учня активно, відповідально та ефективно реалізовувати права та обов’язки з метою розвитку демократичного суспільства: вміти захищати, використовувати способи та моделі поведінки, що відповідають чинному законодавству, орієнтуватися в проблемах сучасного суспільно-політичного життя та економічного);

•      загальнокультурна (здатність учня аналізувати та оцінювати досягнення національної та світової культури, орієнтуватися в культурному та духовному контексті сучасного суспільства, застосовувати методи самовиховання, орієнтовані на загальнолюдські цінності);

•      підприємницька (аналізувати власні професійні можливості, здібності та співвідносити їх з потребами ринку праці, організовувати власну підприємницьку діяльність і працю колективу, що ґрунтується на знанні норм та етики трудових відносин, складати та оцінювати плани підприємницької діяльності та особисті бізнес-проекти, презентувати інформацію про результати або продукти власної економічної діяльності та колективу),

•      здоров’язбережувальна (здатність учня застосовувати в умовах конкретної ситуації сукупність здоров’язбережувальних компетенцій, дбайливо ставитися до власного здоров’я та здоров’я інших людей).

Предметні компетентності, в тому числі і з економіки, – їх набуває учень упродовж вивчення того чи іншого предмета у всіх класах середньої школи, вони визначені державними вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів: називає, пояснює, описує, наводить приклади, розрізняє, уміє, аналізує….

Отже, на засадах компетентнісного підходу освіта має реалізувати дві функції навчального процесу:

- навчити дитину навчатися впродовж життя, щоб вона могла й усвідомлювала необхідність отримувати інформацію;

-  навчити дитину використовувати знання в практичній діяльності.

Результатом кризи знаннєвої парадигми освіти є наявність таких фактів:

- відмінник, який закінчив школу, стає в житті неуспішною людиною;

- учень, що закінчив школу із золотою медаллю, не витримує конкурсного відбору до вищого навчального закладу;

- молодий спеціаліст – випускник вищого навчального закладу – довго адаптується на робочому місці, хоча обсяг професійних знань і вмінь, отриманих ним в університеті, є достатнім;

- у критичний момент виявляється, що отримані в школі знання, уміння, способи дій не допомагають вирішити життєву проблему;

- переважна більшість знань і вмінь, отриманих у школі, взагалі не затребувані в житті.

На думку західних аналітиків, український випускник є некомпетентним.

Державні освітні стандарти визначають не тільки вимоги до якості підготовки учня, а й вимоги до кадрових умов реалізації освітніх програм. Стандарти обумовлюють новий статус і нові вимоги до вчителя – він отримує статус керівника пізнавальної діяльності учнів, що посилює його роль і значення в освітньому процесі. Фактично, педагог має виконувати функції управлінської діяльності: планування, мотивації, організації та контролю.

Отже, потрібно зауважити, що реалізація стандарту потребує змін у діяльності вчителя, виконання нових функцій у процесі професійно-педагогічної роботи в сучасній школі:

·       функції сприяння навчанню учнів (створення умов для прояву самостійності, творчості, відповідальності учня в освітньому процесі та формування у нього мотивації безперервної освіти);

·       функції проектування (проектування спільно з учнем індивідуального освітнього маршруту);

·        управлінської функції (координації діяльності суб’єктів освітнього процессу: планування, мотивації, організації та контролю). Учитель – організатор, диригент компетентнісного уроку – коучер. Коучер – це людина, яка здатна допомогти досягти визначених цілей.    

Для успішного формування компетентної особистості сучасний педагог повинен володіти певними якостями :

•      успішно розв’язувати свої власні життєві проблеми, виявляючи ініціативу, самостійність і відповідальність;

•      усвідомлювати мету та суть компетентнісного навчання;

•      планувати урок із використанням усього розмаїття форм і методів навчальної діяльності й насамперед усіх видів самостійної роботи, діалогічних, евристичних і проблемних методів;

•      пов’язувати навчальний матеріал із повсякденним життям та інтересами учнів;

•      оцінюючи навчальні досягнення школярів, брати до уваги не тільки продемонстровані знання і вміння, а й передусім уміння застосовувати їх у навчальних і життєвих ситуаціях.

Вивчення курсу «Економіка» у 11 спрямоване на досягнення таких цілей:

•      формування світогляду цивілізованої людини, що визнає такі загальнолюдські цінності, як свобода діяльності та вибору, право приватної власності, толерантність, необхідність дотримання законів тощо,

•      засвоєння фундаментальних знань про економічне життя суспільства,  відображених у основних економічних категоріях, законах, закономірностях,

•      сприяння розвитку навичок раціональної економічної поведінки людини як споживача, найманого працівника, підприємця, власника доходів і платника податків, користувача суспільними благами тощо,

•      формування навичок самостійної роботи при виконанні практичних завдань з економіки та узагальнення одержаних результатів.

Кожен урок необхідно планувати таким чином, щоб учні не просто запам'ятовували навчальний матеріал, а запитували, досліджували, творили, розв'язували, заперечували, співставляли, інтерпретували та дебатували за його змістом. Тобто формували свою компетентність.

Завдання вчителя не доносити істину, а вчити її знаходити. Тому спочатку дитину потрібно зацікавити, навчити хотіти й прагнути, а вже потім  знати і вміти. Невід’ємною складовою успішного формування пізнавальної компетентності учнів є розвиток мотиваційної сфери школярів, що включає виховання позитивного ставлення до навчання, вольових зусиль у досягненні мети, розуміння важливості і значущості набутих знань у суспільному житті.

Особистіно-орієнтоване навчання, яке передбачає знання вчителем суб’єктивного досвіду кожного учня, щоб обрати раціональні прийоми, засоби, методи і форми роботи для кожного учня, вимагає здійснення індивідуального підходу до школярів.

Коли цікаво на уроці:

-         вчитель використовує активні форми роботи;

-         використовує цікавий  матеріал;

-         коли частіше опитують; викликають до дошки, а не пише сам вчитель;

-         використовується Ікт для демонстрації фільмів та презентацій;

-         пропонують виконувати доступні завдання; додаткові завдання, коли вже все зроблено;

-         залучають до проведення досліджень;

-         коли вчитель добрий і в хорошому настрої;

-         коли навчають чогось нового, а не повторюють те, що вже знаю;

-         коли зрозуміло пояснюють.

-          

Суть принципів і особливості їх реалізації на уроках основ економіки

Науковість навчання. У процесі навчання основ економіки учні оволодівають знаннями про підприємство як основну організаційну форму економіки, менеджмент і маркетинг у підприємницькій діяльності, структуру національної економіки, фінансово-грошову систему країни, закономірності розвитку світового господарства тощо. При цьому в них не тільки формуються певні знання й уміння, але й створюються уявлення про наукові основи понять, що вивчаються.

Наукові основи викладаються з урахуванням загального розвитку учнів. Наприклад, учні ознайомлюються з поняттям «Маркетинг у підприємницькій діяльності». Економічна наука має вже у своєму розпорядженні значний обсяг відомостей про ринок. З усього обсягу треба виділити мінімум, достатній для створення в учнів уявлення про елементи маркетингової діяльності. У зв’язку з цим, достатньо учням пояснити суть маркетингу як діяльності в умовах ринку, основні напрями маркетингової діяльності, головні елементи маркетингу, його концепції. Розповідати учням детально про міжнародне маркетингове планування, набір прийомів міжнародного маркетингу та інше немає потреби. Більш глибші знання вони зможуть отримати у вищих закладах освіти економічного профілю на основі знань, набутих у загальноосвітній школі, ПТУ, ліцеї чи коледжі.

Принцип науковості передбачає розкриття причинно-наслідкових зв’язків процесів і явищ, які відбуваються в економічній діяльності, проникнення в їх суть. У зв’язку з цим, можна навести приклад: коли виникла потреба вивчати чинники виробництва, було запропоновано таку методику навчання, яка дала змогу ознайомити учнів із окремими групами чинників і показати їх взаємодію у процесі виробництва благ. Учням була запропонована спрощена схема функціонування економіки, що дало змогу сформувати у них знання про етапи і послідовність обігу суспільних благ (виробництво, розподіл, обмін, споживання). Учні дізнались, що на першому етапі суспільного руху продукту виступають праця, капітал, земля. Усі вони беруть участь у виробничому процесі і взаємодіють між собою. Робітники вкладають у виробництво свою працю, ефективну роботу капіталу забезпечує власник виробництва, земля поставляє для потреб виробництва матеріали, безпосередньо з яких і будуть виготовлені блага. Жоден із чинників не є універсальним і не може самостійно, без інших чинників, здійснювати виробництво.

Подібним чином було ознайомлено учнів із розподілом благ між працею та капіталом на другому етапі і споживанням благ на третьому етапі руху суспільного продукту.

Принцип науковості передбачає ознайомлення учнів із методами економічної науки. У зв’язку з цим, програмою курсу основ економіки передбачено ознайомлення учнів із засобами і методами дослідження, що застосовуються в економічній науці, економічними законами. Ознайомлюючи учнів із економічними законами, важливо підкреслити, що вони бувають різними, але механізм їх дії майже завжди однаковий. Цей механізм можна розглянути на прикладі закону суспільного співробітництва. Механізм його дії дуже простий і буде зрозумілим для учнів, якщо взяти за приклад дорожній рух, коли дуже багато людей, переслідуючи тільки свої інтереси, досягають місця свого призначення. Таке ж саме спостерігається і в економіці, коли люди, турбуючись лише про задоволення власних потреб, роблять життя оточуючого світу легшим, зручнішим, безпечнішим.

Науковість у навчанні особливо проявляється, якщо розкривати учням зв’язки економічної науки з іншими науками про суспільство (історія, право, соціологія, політологія), природу і людину (географія, біологія, психологія), математикою як засобом аналізу економічних процесів.

Реалізовуючи принцип науковості у навчанні, доцільно також розкривати історію розвитку економічної науки. Учням цікаво буде знати, що економічна наука зародилася ще в дохристиянську добу, її коріння знаходимо у творах мислителів Давньої Греції, Риму, Китаю та Єгипту. Величезний внесок у розвиток економічної науки зробив Адам Сміт. Із другої половини ХІХ ст. розвиток економічної науки здійснювався трьома принципово відмінними напрямами – неокласичним, історичним та марксистським.

Варто, щоб учні знали і про вклад українських учених у розвиток світової економічної науки. Так, М.А. Балудянський обґрунтував принципи й основи розбудови національної економіки з позиції вільних ринкових відносин, М.І, Туган-Барановський зробив помітний внесок у розвиток теорії кооперації, грошового обігу, Є.Є. Слуцький – один із перших застосував в Україні математичні методи в економічній науці.

Реалізується принцип науковості в першу чергу під час розробки навчальних програм і підручників. Високий рівень науковості навчання забезпечує вчитель основ економіки, впроваджуючи в навчальний процес елементи проблемності, дослідницькі практичні роботи, навчаючи учнів спостерігати за економічними явищами, умінню вести наукову дискусію, доказувати свою точку зору, раціонально використовувати наукову літературу.

Доступність навчання, урахування індивідуальних особливостей учнів. У процесі навчання треба розширювати пізнавальні можливості учнів шляхом послідовного ускладнення навчального матеріалу. Навчальний матеріал з основ економіки має будуватись з урахуванням сучасного рівня розвитку економічної науки, але при цьому він не може бути ні надто легким, ні надто важким. Дослідження, наприклад, показують, що у процесі навчання при спрощеному змісті освіти знижується зацікавленість до навчання, не формуються необхідні вольові зусилля, не відбувається бажаного розвитку навчальної працездатності. Зміст навчання треба формувати таким чином, щоб створити умови для постійного і успішного подолання учнями труднощів.

Особливості оцінювання знань при вивченні «Економіки» у загальноосвітніх навчальних закладах

Враховуючи мету вивчення курсу «Економіки» - сформувати загальні уявлення та озброїти первинними вміннями економічного аналізу - при виставлені оцінки доцільно враховувати не лише рівень теоретичних знань, а й набуті учнем навички. Формами перевірки теоретичних знань можуть бути:

•        усні відповіді за заданою темою,

•        реферати за заданою або обраною учнем темою,

•        відповіді на тестові завдання різних рівнів складності,

•        обговорення власної думки в процесі обговорень актуальних економічних проблем

Перевірка набутих навичок може здійснюватися у процесі:

•        вирішення задач різних рівнів складності,

•        побудови графіків, що пояснюють зміст або динаміку певних економічних процесів,

•        розрахунків окремих економічних показників за фактичними даними

Методи навчання економіки, що формують набуття економічних компетентностей:

Є активні методи, які більшою мірою спрямовані на формування в учня власної думки щодо заданої проблематики. Інтерактивні методи, які спрямовані на вироблення вміння роботи в рамках малої групи.

Інтерактивні форми і методи навчання які доцільно використовувати  на уроках економіки:

-  рольові ігри,

-  частково-пошуковий (евристичний) метод,

-  метод проблемного викладу знань,

-  кейс-метод (розбір конкретних виробничих ситуацій),

-  кооперативний метод (виконується при роботі в групах).

Крім того: презентації, дискусії, метод круглого столу, метод ділової гри, конкурси практичних робіт з обговоренням, практичні групові та індивідуальні вправи, моделювання виробничих ситуацій та ін.

Основні принципи, якими слід керуватись при формуванні компетентностей учнів – це поступовість і безперервність.

Сучасні інноваційні технології у поєднанні з іншими педагогічними технологіями, сприяють інтелектуальному, соціальному й духовному розвитку школяра, формуванню ключових і предметних компетентностей на уроках економіки.

До таких можна віднести наступні технології: кооперативне навчання, інформаційні комп’ютерні технології, диференційоване навчання, колективно-групове навчання, ситуативне навчання, розвиток критичного мислення, ігрові, проблемне навчання,  проекти.

Внутрішня мотивація в багатьох учнів ще нестійка і залежить від ситуації. Тут доцільно використати: цікаві факти із життя знаменитих людей, різноманітні історичні матеріали, наочний матеріал, ігрові ситуації  тощо. Крім цього необхідно пропонувати різні види вправ, а саме: цікаві логіко-розвивальні завдання; завдання практичного і прикладного характеру, зокрема і старовинні, незакінчене речення, творчі завдання, індивідуально-диференційовані завдання, задачі проблемного характеру, завдання, спрямовані на виявлення і спростування помилок та ін.

Отже, сучасні діти бажають того, що й вимагають нові підходи до навчання та вихованні підростаючого покоління – активного, творчого, адаптованого до будь-яких  життєвих ситуацій і саме ми повинні вести учнів до вершини  успіху, досконалості, самореалізації.